Дипломна робота Особливості участі прокурора в цивільному судочинстві України  П Л А Н Вступ Розділ І. Представництво прокурора як реалізація принципу публічності в цивільному процесі 1.1.Поняття представництва прокурора в цивільному процесі (історико-теоретичний аспект 1.2.Завдання представництва прокурора в цивільному процесі 1.3. Форми представництва прокурора в цивільному процесі Розділ ІІ. Правосуб'єктність прокурора у судах першої інстанції 2.1 Звернення прокурора до суду першої інстанції із заявою на захист прав, свобод та інтересів громадянина, державних або суспільних інтересів 2.2. Вступ прокурора у цивільний процес з метою підтримання позову й подання висновків у справі Розділ 3. Процесуальний статус прокурора при перегляді й виконанні судових рішень у цивільних справах 3.1. Участь прокурора у провадженні цивільних справ апеляційною інстанцією 3.2.Участь прокурора у провадженні цивільних справ касаційною інстанцією 3.3.Участь прокурора у провадженні цивільних справ у зв'язку з винятковими й нововиявленими обставинами 3.4.Процесуальні питання, пов'язані з виконанням судового рішення, ухваленого за позовом (заявою) прокурора Висновки Список використаних джерел ВСТУП Актуальність теми. Здобуття Україною незалежності, розбудова демократичної правової держави викликали необхідність реформувати цивільно-процесуальне законодавство як у цілому, так і окремі його інститути. Прийнята у 1996 р. Конституція України передбачає одну з основних функцій прокуратури України - представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом (п. 2 ст. 121). Для практичної реалізації цієї норми Основного Закону 21 червня 2001 р. Верховна Рада України прийняла законодавчі акти, якими не тільки внесено відповідні зміни до цивільного процесуального законодавства, а 12 липня 2001 р. - і до Закону України «Про прокуратуру», а й докорінно переглянуто роль прокурора в цивільному судочинстві. Цивільний процесуальний кодекс України від 18 березня 2004 р. (далі - ЦПК) повніше відбиває ці новелізації (статті 45 і 46). До новел варто віднести гарантоване ч. 4 ст. 46 ЦПК право прокурора, який не брав участі у справі, ознайомлюватися з матеріалами справи в суді з метою вирішення питання про наявність підстав для подання апеляційної чи касаційної скарги або заяви про перегляд рішення у зв'язку з винятковими або нововиявленими обставинами. Цим Кодексом закріплено право прокурора здійснювати в установленому законом порядку представництво інтересів громадянина або держави на будь-якій стадії цивільного процесу (ч. 2 ст. 45). Запровадження інституту представництва прокурором інтересів громадянина або держави в суді поставило низку проблем процесуального характеру, особливо щодо юридичної природи цього представництва, оскільки деякі науковці вважають, що положення (становище) прокурора в цивільному процесі і представника у справі нічим не відрізняються, інші ж стверджують, що представництво прокурором «чужих» інтересів у суді є одним з його видів у цивільному процесі. Актуальність вивчення проблем участі прокурора в цивільному судочинстві зумовлено насамперед дискусією про майбутнє прокуратури, її роль у цивільній юрисдикції, форми й методи реалізації прокурором представницьких повноважень, допустимість його участі в цивільному процесі в межах вимог правової держави та процесуального статусу, передбаченого Конституцією України й чинним законодавством. Питання представництва прокурора як реалізація принципу публічності в цивільному процесі, було й залишається предметом дискусійного обговорення як правників радянської доби, так і сучасних. Проте в Україні спеціальної літератури щодо представництва прокурора в цивільному судочинстві немає. Ця проблема до цього часу не було предметом ні дисертаційних, ні монографічних досліджень, хоча деякі його теоретичні та практичні аспекти розглядалися такими вченими, як К. Гусаров, М. Косюта, М. Мичко, М. Руденко, М. Якимчук та ін. Однак праці цих та інших авторів...